Рукостискання з диктатором: чому зустріч Трампа з Путіним – небезпечна гра з убивцею
Щойно завершилася зустріч президента США Дональда Трампа з кремлівським диктатором Володимиром Путіним на Алясці – подія, яку вже називають історичною, але зовсім не в позитивному сенсі. Попри червону доріжку, військовий салют та показову гостинність з боку Білого дому, результат переговорів виявився «нульовим» – жодного прориву чи домовленості про мир не досягнутоcbsnews.comreuters.com. Натомість світ отримав тривожний сигнал: лідер вільного світу потис руку воєнному злочинцю, фактично легітимізувавши його на міжнародній арені. Путін – якого розшукує Міжнародний кримінальний суд за викрадення українських дітейreuters.com – отримав бажане шоу, що підриває зусилля ізоляції Москви. Чим же обернулася ця зустріч і чому вона викликала хвилю обурення та страху нового «Мюнхена»?
Показовий прийом для воєнного злочинця
Зустріч в Анкориджі почалася з картинок, які шокували багатьох в Україні та світі. Путін вперше за десятиліття ступив на американську землю – і Трамп прийняв його надзвичайно тепло. Російського правителя зустріли почесною вартою: на військовій базі Елмендорф-Річардсон для нього розкотали червону доріжку, влаштували проліт винищувачів і навіть надали президентський лімузин “the Beast” для спільного проїзду лідерівtheguardian.comtheguardian.com. Така демонстративна гостинність контрастує з тим, що Путін – світовий парія після розв’язання найбільш кривавої війни в Європі з часів Другої світової. Ще не стерлися з пам’яті кадри, як журналісти на летовищі гукали до Путіна: «Чи перестанете ви вбивати цивільних, пане президент?», – а він удавав, ніби не чує запитанняrbc.ua. І ось тепер цей злочинець стоїть поруч з американським президентом, якому він потрібен для показового миротворчого успіху.
Трамп, схоже, не бачить проблеми у такому зближенні. Він неодноразово заявляв, що «має фантастичні відносини з Володимиром»theguardian.com, і під час спільної прес-конференції дякував Путіну ледь не панібратським тоном. Подейкують, що розмова за зачиненими дверима теж проходила у дружньому руслі, без жорстких нот. Для Путіна вже сам факт цієї зустрічі – величезна геополітична перемога. Кремль може подати її як доказ того, що Захід не зміг ізолювати Росію, і Москва знову «сідає за стіл» вирішувати світові питання на рівнихreuters.com. Ба більше – саме на умовах, комфортних для Кремля. Недарма переговори пройшли без участі України чи європейських союзників, на далекій від Європи Алясці, що символічно підкреслює: долю України вирішують Вашингтон із Москвою, а не Київ чи Брюссельrbc.ua. Такий формат повністю відповідає світогляду Путіна, який звик ділити сфери впливу по-імперськи.
Україну ж на цій зустрічі фактично виставили за двері. Володимира Зеленського навіть не запросили на переговори – про що відкрито заявив Білий дім, пояснивши, що Трамп погодився на двосторонній саміт на «прохання президента Путіна»rbc.ua. Лише після бесіди тет-а-тет американський лідер обіцяв зателефонувати українському – і то за умови, якщо на зустрічі буде прогресrbc.ua. Такий підхід не може не тривожити. Адже виходить, що долю війни обговорювали без країни, яка проливає кров у цій війні. Це негласне відсунення України від столу переговорів нагадує найгірші дипломатичні прецеденти минулого.
Світова реакція: від «Мюнхена-1938» до звинувачень у зраді
Не дивно, що у багатьох столицях зустріч на Алясці зустріли насторожено, а подекуди й вороже. Найгостріше відреагували країни Східної Європи, історична пам’ять яких зберігає гіркі уроки політики умиротворення агресора. Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський прямо порівняв саміт Трампа з Путіним із Мюнхенською змовою 1938 року. Він нагадав слова британського політика Ентоні Ідена: «Можна тимчасово умиротворити агресора поступками перед насильством, але це не принесе тривалого миру»unn.ua. Тодішня «Мюнхенська угода», як відомо, увійшла в історію як ганебний акт зради – за спиною Чехословаччини її союзники віддали Гітлеру частину її території, сподіваючись уберегтися від великої війни. Ці надії виявилися марними: поступки лише розпалили апетит нацистів, і невдовзі Друга світова війна все одно почалася.
На паралель між “Аляска 2025” і “Мюнхен 1938” вказують не лише дипломати, а й громадськість. У Празі напередодні саміту відбулася акція протесту під гаслом: «Мюнхен 1938, Аляска 2025? Не продавайте Україну!»english.radio.cz. Під стінами посольства США чеські та українські активісти тримали плакати: «Від вас тхне зрадою!», «Ніякої Нобелівської премії за умиротворення зла!»english.radio.cz. Люди скандували, що кулуарні торги українськими територіями неприйнятні, а будь-яка спроба нав’язати Києву принизливий мир = повторення ганебної помилки минулого. І хоча сам Трамп запевняв, що «Європа не диктує мені, що робити», союзники по НАТО ще до зустрічі чітко дали зрозуміти: жодних рішень про Україну без Україниrbc.ua. Наприклад, канцлер Німеччини наполягав, що будь-які домовленості на Алясці мають зберегти інтереси безпеки України та Європиenglish.radio.cz. А новий президент Польщі Кароль Навроцький, виступаючи в річницю Варшавської битви 1920 року, заявив: «Ми ніколи не піддамося російському імперіалізму і завжди стоятимемо разом з Україною», нагадавши, що Росія неодноразово зазнавала поразок, коли зустрічала згуртований опірtheguardian.comtheguardian.com. Інакше кажучи, союзники остерігаються будь-якого підступного компромісу ціною українського суверенітету.
Показово, що сам Путін в своїх заявах натякає на «новий Ялтинський порядок», де великі держави вирішують долю менших. Російський лідер після зустрічі похвалив зусилля Трампа на мирному треку як “цінні” і цинічно закликав Європу “не вставляти палки в колеса” та не зірвати «назріваючий прогрес»theguardian.com. Мовляв, США і Росія домовляться – а інші повинні покірно прийняти їхні домовленості. Кремль відкрито просуває наратив, що головна перешкода миру – це не російські бомби, а “несговорчивість” Києва і підтримка України Заходомrbc.ua. Подібну тезу російська пропаганда тепер буде тиражувати на весь світ: мовляв, Москва хоче миру, а Київ воює. І зустріч на Алясці дала їм інформаційні карти в руки.
«Нульовий результат» і односторонні вигоди Кремля
Після майже трьох годин переговорів Дональд Трамп вийшов до преси з обтічними фразами про «дуже продуктивну зустріч» та «багато пунктів, по яких досягнуто згоди». Але конкретики – нуль. «Угода ще не готова, поки що немає про що оголосити», – сказав президент СШАreuters.comreuters.com. Не прозвучало навіть головного – жодного слова про припинення вогню, заради якого нібито все і затівалосяcbsnews.com. Путін так само уникнув деталей, туманно згадавши про якісь “домовленості” і очікування, що їх конструктивно сприймуть Україна та Європаreuters.comtheguardian.com. Обидва лідери не стали відповідати на запитання журналістів – тож світова преса сухо констатувала: жодного прориву не сталося.
Американські оглядачі вже встигли охрестити цей саміт «nothingburger» – тобто бурею в склянці. «Де ж конкретика? Нічого ж не вирішили!» – дивувався колишній посол США в Росії Джон Салліванcbsnews.com. Він зауважив, що Путін ні на йоту не показав серйозності намірів щодо миру, тож весь спектакль можна було б однаково розіграти і в день інавгурації Трампа, настільки мало змінилося. Інші критики у Вашингтоні називають подію «приниженням для Америки», адже Трамп фактично піднімає на щит людину, відповідальну за масові вбивства і воєнні злочини. Відомий телеканал MSNBC охрестив зустріч «абсолютним приниженням» США на світовій арені, де Путін отримав все, що хотів, нічого не поступившись взамін. Дійсно, звернімо увагу: Кремль досягнув своїх мінімальних цілей. По-перше, сам факт переговорів відтермінував заплановані нові санкції США – Москва уникла чергового економічного удару, нічого не зробившиrbc.ua. По-друге, Путін прорвав дипломатичну блокаду і показав росіянам картинку: його з почестями приймають в Америці, значить, він знову рівноправний світовий гравець. А по-третє, жодних зобов’язань щодо реального перемир’я Росія так і не взяла. Навіть більше – поки в Анкориджі йшли розмови, російська армія не припиняла обстрілів: у день переговорів РФ завдала ракетного удару по Дніпропетровщиніreuters.com, а президент Зеленський гірко зауважив: «У день перемовин вони теж убивають. І це багато про що говорить»theguardian.com.
Для Кремля тактика затягування зрозуміла: Путін не хоче по-справжньому миру, йому не потрібен “сізфаєр” (перемир’я) без виконання його ультиматумівrbc.ua. Він лише імітує мирний процес, аби виграти час – як це було з Мінськими домовленостями 2015–2021 роківrbc.ua. Зараз московська стратегія – тягнути паузу, уникаючи нових санкцій і сподіваючись на втому Заходу. Трамп же, навпаки, потребує хоч якогось результату – швидкого припинення вогню, який він міг би преподнести як свій дипломатичний тріумф. Американський президент напередодні хизувався, що «змусить їх припинити вбивати одне одного», обіцяв мало не за день завершити війну і навіть натякав на Нобелівську премію миру. Звісно, це були пусті обіцянки. Насправді Трамп не має чарівної палички – він зіткнувся з реальністю, де не все залежить від США, а кремлівський диктатор зовсім не налаштований на чесний мир. Тому й вийшло, що після всіх помпезних заяв у сухому залишку – нічого, окрім взаємних люб’язностей і туманних слів про «прогрес».
Та найгірше навіть не це, а можливі наслідки. Адже якщо у Вашингтоні хтось спокусився формулою “мир в обмін на території”, то нинішній саміт може стати лише прологом до дуже небезпечної угоди.
Небезпечний компроміс: мир в обмін на справедливість?
Ще до зустрічі в ЗМІ просочувалися тривожні інсайди про секретний план Вашингтона і Москви щодо України. Зокрема, агенція Bloomberg писала, що сторони обговорюють угоду, яка де-факто закріпить російську окупацію захоплених територій в обмін на припинення війниpravda.com.ua. Мовляв, Росія погодиться зупинити наступ і залишиться на поточній лінії фронту, зафіксувавши її як новий статус-квоpravda.com.ua. Вашингтон намагався схилити Київ і європейців підтримати такий план “замороження” конфлікту – поки що безуспішноpravda.com.ua. Ба більше, польські ЗМІ повідомляли, що спецпосланець Трампа Стів Віткофф ще під час візиту до Москви нібито пропонував скандальний компроміс: відкласти питання окупованих територій на 49 чи 99 роківpravda.com.ua. Фактично це означає їх тимчасове визнання російськими – за аналогією з орендою Гонконгу Британією. Подібні ідеї викликають шок серед українців. Це не мир, а відкладена війна і легалізація загарбання. Це суперечить не лише моральним принципам, а й здоровому глузду – адже Росія відверто каже, що не полишила планів захопити всю Україну, просто чекає слушного моменту.
На щастя, поки що таких поступок не зроблено. Трамп запевнив, що «не збирається нічого вирішувати за Україну» і що «будь-які територіальні питання вирішуватиме лише Київ»theguardian.com. Він заявив, що США готові лише посадити сторони за стіл, а далі Україна з Росією самі мають домовитися. Та чи можна цим словам вірити? В його адміністрації звучали суперечливі меседжі. Приміром, державний секретар Марко Рубіо відкрито говорив: «Для миру в Україні потрібні будуть гарантії безпеки і обмін територіями»rbc.ua. Тобто Вашингтон де-факто допускає переговори про землю в обмін на мир. Для України це абсолютно неприйнятно. Президент Зеленський твердо заявив: «Українські території ніхто просто так віддавати не буде». Він наголосив, що жодні “обміни” не можуть розглядатися, адже «пропонується обмінювати українське на українське». Як це виглядало б на практиці? Українська армія добровільно складає зброю і відходить, полишаючи свої міста під прапором ворога, а назустріч їй у тил сунуть колони біженців? Така «угода» виглядає просто фантасмагоричноrbc.ua. Це не мир, а капітуляція перед агресором. Українське суспільство цього не прийме, як не прийняло б британське суспільство у 1938-му, якби їм запропонували віддати половину Англії Гітлеру взамін на обіцянку “не бомбити Лондон”.
Гуманізм і справедливість мають бути на першому місці. Звісно, всі прагнуть миру, припинення кровопролиття – але не ціною зради і потурання агресору. Кожен історичний приклад компромісу з диктаторами вчив, що мир, куплений за рахунок чужої свободи, є нетривким і ганебним. Так було з Гітлером, так само і з Путіним: він сприйме будь-яку слабкість як запрошення до нової агресії. Зараз Україна бореться не лише за свою землю, а за принципи – за те, що у XXI столітті кордони не можна перекроювати силою, а воєнних злочинців не саджають у крісло почесного гостя. Гратися у бізнес з “царем Іродом” – погана ідея. Трамп розраховує на швидкий результат і, можливо, якісь вигоди для США (наприклад, ходять чутки про спільні з Росією проєкти в енергетиці Аляскиtheguardian.com). Але така угода з дияволом обернеться ще гіршими проблемами в майбутньому. Мир, побудований на несправедливості, дуже швидко перетворюється на нову війну.
Як справедливо сказав міністр Ліпавський, умиротворення зла не принесе довготривалого мируunn.ua. Історія вже довела правдивість цих слів. Тож замість чергових «таємних пактів» Вашингтону і Москві варто пам’ятати про головне: без перемоги справедливості не буде справжнього миру. Україна, яку фактично хотіли відсторонити від власної долі, нагадує світові очевидне – нічого про нас без нас. І поки кремлівський убивця не понесе заслуженого покарання, тиснути йому руку – значить зраджувати пам’ять тисяч його жертв. Сьогодні цивілізований світ має показати, що на принципи гуманізму не можна махнути рукою заради “великої угоди”. Інакше ця угода обернеться великою ганьбою.
Для більш детального аналізу передумов і можливих наслідків цієї зустрічі читайте нашу попередню колонку «Таємна угода Вашингтон–Москва: гіпотетичний компроміс і його наслідки». https://blickausberlin.de/
Залишити відповідь